Допомога психолога

Вступ

Формування здорового Его значною мірою залежить від раннього досвіду прив’язаності та турботи. Діти, оточені увагою, набувають упевненості, що дозволяє їм досліджувати світ і будувати здорові стосунки. Однак у психотерапію частіше звертаються люди з протилежним досвідом – ті, хто не отримав достатнього визнання та підтримки в дитинстві. Їхнє Его залишається слабо структурованим, а стосунки – залежними та деструктивними. У таких випадках терапевтичний процес спрямований на формування нових позитивних інтроєкцій, які стають фундаментом змін.

1. Проблема відсутності позитивних інтроєкцій

Люди, які з дитинства не отримали достатньої емоційної підтримки, часто формують залежні або аб’юзивні стосунки, не маючи внутрішньої бази для диференціації від токсичних об’єктів. Їхнє его залишається незрілим, що ускладнює процес відокремлення від насильника. Основним завданням психотерапії стає заміщення негативних інтроєкцій на позитивні через взаємодію з терапевтом.

2. Психотерапевт як “хороший об’єкт”

Для успішної роботи з пацієнтами, які пережили насильство, необхідно створити безпечну залежність, у якій психотерапевт виконує роль “хорошого об’єкта”.

• Пацієнту важливо перенести свою потребу в залежності з насильника на терапевта, який буде стабільно підтримувати його.
• Тільки накопичивши достатню кількість спогадів про підтримку, пацієнт зможе розпочати процес диференціації та формування здорового Его.
• Позитивні інтроєкції психотерапевта стають “новим фундаментом” для внутрішньої стабільності.

3. Особливості роботи психотерапевта

Психотерапевт несе велику відповідальність, оскільки на нього проєктуються всі незадоволені потреби пацієнта. Проте важливо не піддаватися спокусі задовольняти їх безпосередньо.

• Терапевт не повинен:
  • Надавати пацієнту необмежений час на сесіях.
  • Балувати його нескінченними розмовами телефоном.
  • Створювати ілюзію симбіотичної близькості.
• Терапевт повинен:
  • Бути надійним і послідовним.
  • Забезпечувати структуру та передбачуваність.
  • Проявляти щирий інтерес і повагу.
  • Створювати нові спогади про підтримку.

4. Процес накопичення позитивних інтроєкцій

Формування позитивних інтроєкцій відбувається повільно та поступово. Кожна терапевтична взаємодія додає нову “краплю” у цей процес.

• Незначний вплив, що повторюється постійно, дає значний результат.
• Спочатку зміни можуть бути непомітними, але зі збільшенням досвіду підтримки звична стратегія подолання труднощів починає трансформуватися.

5. Приклад із практики

Пацієнтка В., виросла в середовищі емоційного та фізичного насильства. У дитинстві вона не мала стабільного безпечного об’єкта, на який могла б спиратися. У дорослому житті вона опинилася в аб’юзивних стосунках, але не могла залишити партнера через страх самотності.

У процесі психотерапії терапевт став для неї першим “надійним об’єктом”, з яким вона могла поділитися своїми емоціями і отримати безумовне прийняття. Поступово, через повторювані позитивні взаємодії, сформувалася нова внутрішня структура – пацієнтка набула здатності розрізняти безпечні та токсичні стосунки, а також витримувати фрустрацію. Через рік терапії вона змогла вийти з аб’юзивних стосунків і розпочати самостійне життя.

Висновок

Інтроєкція образу психотерапевта – фундамент змін для пацієнтів із дефіцитом ранніх позитивних взаємодій. Надійність, послідовність і чесність терапевта створюють безпечний простір, у якому поступово формуються нові структури Его. Поступовий процес інтроєкції позитивних переживань дозволяє пацієнту набути впевненості в собі, диференціюватися від насильника та будувати здорові стосунки.