Допомога психолога

Тривога – це емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.

У психологічній літературі можна зустріти різні визначення поняття «тривожність». Однак більшість досліджень сходяться на думці про необхідність розглядати його диференційовано – як ситуативне явище і як особистісну характеристику, враховуючи перехідний стан і його динаміку.

Визначення тривожності

Тривожність – це переживання емоційного дискомфорту, пов’язаного з передчуттям неблагополуччя та очікуванням небезпеки. Вона також визначається як відчуття невизначеної загрози, характер і/або час виникнення якої неможливо передбачити. В інших інтерпретаціях тривожність розглядається як почуття дифузного занепокоєння та тривожного очікування або як невизначене хвилювання.

Функції тривожності

1. Сигнальна функція – виконує адаптивну роль, сигналізуючи про загрозу та спонукаючи до її пошуку.
2. Функція пошуку – людина намагається знайти джерело загрози, оскільки усвідомлення небезпеки допомагає знизити тривожність (нормальна тривожність). Якщо ж пошук загрози стає постійним, це може свідчити про патопсихологічні порушення особистості.
3. Оціночна функція – передбачає аналіз ситуації. Цей процес задіює не лише сприйняття, а й пам’ять, абстрактне мислення, актуалізацію минулого досвіду та навичок людини. Особливістю цієї функції є поєднання захисних і адаптивних механізмів, що допомагають організму пристосуватися до умов середовища.

З функціональної точки зору тривожність можна визначити як складний процес, що включає когнітивні, афективні та поведінкові реакції особистості. Вона орієнтована на пошук джерела небезпеки та оцінку засобів її подолання.

Ознаки тривожного розладу

Тривожні стани можуть супроводжуватися не лише емоційними, а й фізичними симптомами, такими як:

• запаморочення,
• сухість у роті,
• підвищене потовиділення,
• прискорене серцебиття,
• нудота,
• головний біль.

Види тривожності

Прихожан виділяє такі види тривожності:

• Специфічна (приватна) тривожність – проявляється у певній сфері (екзаменаційна, міжособистісна, екологічна тощо).
• Загальна (генералізована) тривожність – змінює об’єкт залежно від його значущості для людини. У цьому випадку приватна тривожність є лише формою вираження загальної.

Також розрізняють нормальну та невротичну тривожність:

• Нормальна тривожність – це реакція на загрозу цінностям, які людина вважає важливими для себе. Вона відповідає реальній небезпеці та не призводить до депресії чи меланхолії.
• Невротична тривожність – є ірраціональною та непропорційною, супроводжується надмірним хвилюванням, страхами та може спричиняти емоційне виснаження.

О. Ранк підкреслював, що нормальна тривожність супроводжує людину протягом усього життя. Якщо тривожні переживання успішно подолані, це веде до більшої незалежності та покращення соціальних взаємин.

Джерела тривожності

1. Індивідуальні – пов’язані з особистими переживаннями, психосексуальним розвитком.
2. Соціальні – зумовлені взаєминами з оточенням, суспільною ситуацією.
3. Матеріальні – пов’язані з фінансовим становищем.

Вікові особливості тривожності

Дослідження показують, що джерела тривожності змінюються з віком.

📌 Школярі 12–13 років (7–8 класи):

• контрольні роботи,
• погані оцінки,
• усні відповіді біля дошки,
• страх покарання батьками (50%).

📌 Підлітки 13–14 років:

• страх втрати друзів (18,2%),
• занепокоєння за близьких (13,6%),
• страх тварин і природних явищ (11,4%),
• страх смерті рідних (6,8%),
• самотність (4,5%).

📌 Старші підлітки 14–15 років:

• проблеми у взаєминах (41%),
• складнощі у стосунках із протилежною статтю (27,2%),
• страх бути непотрібним (9%),
• тривога за майбутнє (18,2%),
• нездійсненність мрій (18%).

📌 Випускники 11 класів:

• іспити та вступ до вишу (77,7%),
• занепокоєння за майбутнє (55,5%),
• страх не реалізувати свої мрії (51,8%).

📌 Студенти першого курсу:

• іспити (46,7%),
• тривога за майбутнє (36,7%),
• страх відрахування (10%),
• самотність (20%),
• нестача грошей (20%).

📌 Дорослі 35–40 років:

• тривога за майбутнє дітей (85,7%),
• страх за їхнє здоров’я (78,6%),
• страх виходу дітей з сім’ї (43%).

📌 Люди 40–60 років:

• тривога за майбутнє дітей (41,4%),
• занепокоєння за їхнє здоров’я (34,5%).

Висновки

Тривожність – це індикатор неблагополуччя особистісного розвитку, що впливає на поведінку та емоційний стан людини.

Виділяють стійку тривожність у певній сфері (екзаменаційна, міжособистісна тощо) та генералізовану тривожність, що змінює свій об’єкт залежно від актуальності.

Розрізняють адекватну тривожність, яка відображає реальне неблагополуччя, та неадекватну тривожність, що виникає навіть у сприятливих умовах.

Тривожність може бути передвісником неврозу, його симптомом або механізмом розвитку. Вона входить до структури посттравматичного синдрому, супроводжує фобії, іпохондрію, обсесивно-компульсивні розлади та шизофренію.

Як індивідуальна психологічна особливість, тривожність пов’язана з емоційним дискомфортом, передчуттям неблагополуччя та очікуванням загрози. Її аналіз і розуміння дозволяють знаходити ефективні способи психологічної адаптації та профілактики розладів.